– Пане Сергійчуку, чи вважаєте ви воїнів УПА героями України?
– Звичайно. Вони боролися за самостійну Україну.

– А з якою метою формувалися перші загони УПА?
– Організатор перших збройних відділів на Поліссі – Тарас Бульба-Боровець. У своїх працях він зазначав, що перші повстання відділів майбутньої УПА влаштовувала заснована на Поліссі в 1933 році революційна організація української демократичної молоді, розчарована в "соціалізмі на практиці". З початком війни "Поліська Січ" очистила Полісся від комуністів і допомагала населенню організувати свою власну адміністрацію, налагоджувати господарство і школи. У вересні 1942 року командування УПА ухвалило закон українського партизана. У ньому підкреслювалося, що український партизан не бандит, а лицар і чесний вояк, який боротиметься з кожним окупантом України. Саме це було першочерговим завданням Української повстанської армії.

– Чи вважали себе українські повстанці спадкоємцями козаччини?
- УПА було засновано під впливом козацької ідеї, що ширилася серед відродженого українського війська. Повстанці були впевнені, що борються за ті самі ідеї, за які боролися запорозькі козаки – християнську віру, життя й волю народу. УПА фактично стала другою Запорозькою Січчю. Вона перейняла й продовжило суворі звичаї лицарської зброї, дружбу до загину, звитягу найвищого злету, любов до рідного народу й високі християнські моральні чесноти. Україну вони знаходили в людині, родині, спільноті, традиціях минулого і в уявному майбутньому. Крім того, повстанці залучили до співпраці і безпосередніх спадкоємців Січі – кубанське козацтво, закликавши його до братерства.

– Якою була діяльність та плани ідеологічного осередку УПА?
– Перш за все, ідеологи УПА намагалися встановити контакт з поневоленими народами, які проживали на території України. Готуючи свої звернення до них, ідеологи УПА враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про ті найболючіші моменти в житті тієї чи іншої нації, аби викликати усвідомлення необхідності боротьби. Не меншої ваги провідники ОУН надавали залучення до спільного повстання своїх сусідніх народів, насамперед білорусів.
Там, де не було можливості розгортати збройне підпілля, ставилося завдання вести націоналістичну пропаганду або ж чинити саботаж відновленню радянського життя. Поширювалася "ідея Української Національної Революції під охороною нашої зброї".

– Чи могла б у разі своєї перемоги ОУН об’єднати всю Україну?
– Так. ОУН була більш сконсолідована й дисциплінована, ніж наші демократи. Політику соціальних перетворень, рівноправності націй Української держави, яка проводилася на благо всіх громадян, народ сприйняв би як на заході, так і на сході. До ОУН, УПА українці приходили не тільки з УРСР, але й з Кубані, Поволжя та інших регіонів українського розселення.

– Чи правда, що намагаючись дискредитувати радянські війська, УПА вбивала мирне населення й підкидала фальшиві докази?
– Такого не було. Навпаки, так вчиняло НКВД. Але українські повстанці мирних жителів не убивали.

– А які здобутки УПА у війні проти німців?
– За роки війни воїни Української повстанської армії знищили щонайменше 10 тис. німців. Ця цифра більш-менш реальна, на відміну від того, що заявляли про свої здобутки радянські партизани. Писали, що знищили півмільйона. А коли кинулися рахувати, то виявилося, що це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

– Чи вважаєте ви, що УПА необхідно відзначати 9 травня разом з ветеранами радянських військ, як це практикувала попередня влада?
– Це день скорботи за жертвами війни. Це свято не принесло Україні свободи, якої добивалися воїни УПА. Але, безумовно, у цей день потрібно згадувати всіх загиблих у цій безглуздій війні.

Розмовляла Руслана Ільченко, студентка КНУ ім. Шевченка
Джерело: УНІАН

Джерело: http://www.unian.net/ukr/news/news-402328.html