 Здавна люди навчились обробляти дерево. З нього споруджували будинки і храми, створювали, створювали скульптурні зображення богів, виготовляли меблі, знаряддя праці, посуд, дитячі іграшки, жіночі прикраси, надійні дверні замки і навіть годинники.
Дерево було найбільш доступним і міцним матеріалом, воно легко піддавалось обробці. Його також цінували за красивий малюнок, колір і неповторний аромат.
Народні майстри, споруджуючи з дерева оселю, створювали дивовижну і казкову хатину. Чарівними візерунками прикрашались двері й вікна, химерні дерев’яні рослини “обплітали” увесь будинок. Поглянеш на таку затишну оселю і на душі стає тепліше й веселіше.
Дивовижне дерев’яне різьблення, яким прикрашались архітектурні елементи будівель (карнизи, фронтони, наличники тощо) називається архітектурним. І донині в містах і селах Чернігівщини збереглися будиночки ХІХ - поч. ХХ ст. ст., вкриті чарівним мереживом. Його витоки простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів, птахів носили культовий характер. Наші пращури вірили, що усілякі напасті – це наслідки злих сил. Вважалось, що саме вони надсилають бурі, повені, різні хвороби. І люди намагались їм протистояти, для цього вигадувались найрізноманітніші способи. Символи-обереги вишивались на сорочках і рушниках, а будинок оздоблювався дерев’яними різьбленими божествами, тваринами, птахами, рослинами, різноманітними геометричними фігурами, знаками. Що ж означали ці символи ?
Найчастіше над вікнами старих будинків ми бачимо вирізьблених із дерева півників, голубів, левів та інших птахів і тварин. Наші предки вірили, що півень – священний птах, воїн і охоронець домашнього вогнища. Він відраховує час, повідомляє про початок дня й ночі. За давнім повір’ям крик півня розганяє геть усю нечисту силу.
Голуб також вважався священним птахом. У багатьох легендах він виступає посередником між людьми й богами, спілкується з ними, передає їм вісті і прохання землян. Наші предки вірили, що там де ведуться голуби – дім не горить.
У минулому дах будинку неодмінно прикрашала вирізьблена з дерева кінська голова. Адже кінь здавна користувався в народі пошаною. Його роль у господарській діяльності та житті людини була неабиякою. За народною уявою кінський череп наділявся властивостями оберегу від нечистої сили, він також вважався символом родючості. Відтак, господарі нерідко застромляли його у тин на городі, щоб все родило, або прикріплювали на клуні від чарівників та інших злих істот. Голову коня закопували під час будівництва греблі, щоб болотяний дідько не зміг її зруйнувати. Вважалось, що зілля, яке проросло через очиці покинутого кінського черепа, має не тільки лікувальну а й чудодійну силу. Отож із цими віруваннями і був тісно пов’язаний звичай прикрашати дах будівлі стилізованими кінськими головами.
І голуб, і півень, і кінь є охоронними символами, тобто, оберегами. Вони, на думку наших пращурів, мали охороняти будинок та родину від усіляких бід.
Найпоширенішими у дерев’яному різьбленні є також сонячні символи (кола, півкола, зірки тощо). Їх здавна малювали на хатах, перед дверима, на сволоці. Сонячні символи мали оберігати будинок від пожежі, блискавки, а родину – від хвороб та злих чар. Поряд з символом сонця досить часто розміщували прямокутники, трикутники, ромби (це символи поля, землі). Створюючи таку композицію майстер звертався до небесного світила, просив його зігріти, запліднити своїми променями землю.
У дерев’яному різьбленні, яке ми бачимо на старих будиночках ХІХ - поч. ХХ
ст. ст. присутні й інші символи, далеко не всі вони розгадані. Адже в ті часи народні майстри, створюючи дивовижне різьблення вже не знали його незвичайних функцій. Вони механічно переносили зображення богинь, тварин, птахів, геометричних фігур з будинків більш раннього періоду, дбали лише про красу оселі.
З метою подальшого вивчення таємниць дерев’яного різьблення в Національному архітектурно-історичному заповіднику “Чернігів стародавній” створено унікальну колекцію. Її комплектування розпочалось ще понад 20 років тому і нині вона нараховує близько 300 одиниць. А ще працівники заповідника фотографують старі будиночки, вивчають архівні джерела, намагаються дослідити ще одну маловідому сторінку історії культури України. Отож попереду на нас чекають нові відкриття. Сергій Черняков |
| Олександр Майшев © 2012 "Європейська Україна"