Статтю присвячено 20-річчю відновлення легальної діяльності Української греко-католицької церкви, яку у 1946 році комуністична тоталітарна держава заборонила, а майно передала Російській православній церкві. З 1946 до 1989 року вона діяла нелегально – була катакомбною церквою.

Чи має „Русская православная церковь” щось спільне з Християнством та Вселенською Церквою? Питання риторичне… Але, прочитавши статтю священика РПЦ Глєба Якуніна, і поєднавши факти, що викладені у ній з „плодами” діяльності цієї імперської секти, відповідь знаходиться однозначна – „НІ!”
Так звана РПЦ – це агресивна псевдорелігійна потвора, що і сьогодні отруює сатанинсько-імперською заразою серця багатьох мільйонів християн як в Україні, так і по всьому світу.

Стаття подається з деякими скороченнями.

Якщо держава не вживатиме заходів, нашому культурному надбанню загрожує знищення, а ті вітчизняні пам’ятки, які нині перебувають під охороною ЮНЕСКО, можуть за неналежне ставлення вилучити з цього переліку. Такі невтішні висновки «круглого столу», що його провела Всеукраїнська асоціація музеїв.

Рід Скоропадських вважається одним із найстаріших і найвідоміших в українській історії. Скоропадські опікувались гімназіями та школами, матеріально підтримували українські видавництва, православні церкви та монастирі, зокрема, Гамаліївський монастир (розташований в с. Гамаліївка Шосткинського району Сумської області).

23 травня 1943 року, того дня, коли німці вирішили ліквідувати табір, я працював у нічну зміну. Робітників табору звичайно привозили ранком. Цим ранком, коли ніхто з робітників не прибув, ми зрозуміли: щось трапилося. Через кілька годин ми дізналися, що табір оточений і там почалася страшна “вистава”. Німці ліквідують шість чи сім тисяч в’язнів, щоб звільнити місце для здорових жителів гетто, які повинні прибути до табору через декілька днів після ліквідації.