У столиці України відкрили виставку історичних документів до 350-річчя Конотопської битви, знайдених в архівах України, Росії, Польщі та Швеції.
Всі вони оприлюднюються вперше. Нові архівні знахідки дали змогу більш точно відтворити військові дії під Конотопом 1659 року, і глянути на їхні наслідки під новим кутом зору.
Конотопській битві передували спроби Москви обмежити українську незалежність та дипломатичні відносини з Європою. А коли це не вдалося – Івана Виговського було проголошено зрадником. І сталося це до битви, а не після неї, як вважалося раніше, переконаний старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України Андрій Бульвінський. Доказ – включений до експозиції оригінал грамоти московського царя Олександра Миколайовича.
А в нещодавно знайдених листах Виговського до європейських правителів ідеться, що саме московський цар порушив мирні угоди з Україною, і намагається чинити вплив на вибори гетьмана в Україні та зміну її суспільного ладу.
Хроніки Дерманського монастиря містять розповіді очевидців Конотопської битви, окрім того, вціліло декілька листів учасників бою. Бульвінський зазначає, що ніяких обманних відступів, загачування річки, аби потопити московське військо, очевидці Конотопської битви не пригадують.
«Такі подробиці – радше легенди, що увійшли до пізніших літописів, звідки їх узяв Микола Костомаров. А оскільки його праці видано величезними накладами – то йому всі повірили, а перевіряти його тверджень не стали», – говорить дослідник. Спираючись спогади очевидців, Андрій Бульвінський більш точно відновив хід подій.
«Супротивники зійшлися на переправі, і розпочався легкий зустрічний бій. Поки московські війська були скуті боєм, і всю увагу зосередили на козаках, Виговський віддає наказ татарам обійти росіян лісом і атакувати їх ззаду. Московське військо було оточене й розділене на кілька частин. Деякі полки оборонялися до ночі. Частина росіян, яка уникла оточення – тікала в бік Москви, козаки переслідували їх до російського кордону», – зазначає історик.
На його думку, перемозі сприяла традиційна козацька тактика використання засідки. А крім того, союз українського і татарського війська у тогочасній Європі вважався непереможним. Про це, зокрема, писали тогочасні німецькі газети, які розповідали про битву як про подію європейської ваги.
Згідно з новими знайденими документами, козаків було понад 20 тисяч, не рахуючи 5-тисячної залоги у Конотопі. Їхні союзники татари та поляки налічували відповідно 30 і 5 тисяч. Тоді як московське військо нараховувало понад 100 тисяч вояків.

Переможна битва – і поразка у війні. Сценарій може повторитися
Блискучу перемогу козацького війська Виговський не зміг використати уповні. Причому не стільки через інтриги польського та московського правителів, як до цього вважалося, а через спротив ... Запорозької Січі, яку українські історики вважають чи не найбільшим державотворчим чинником!
Літописна згадка про Конотопську битву в хроніках Дерманського монастиря до цього не оприлюднювалася
Андрій Бульвінський на тогочасних документах доводить, що Військо Запорозьке боялося зміцнення гетьманської влади та втрати свого політичного впливу. І тому одразу після битви здійснило похід у Крим, змусивши татар розірвати союз із гетьманом, і зігравши цим на руку Москві.
Конотопська битва є важливим уроком для сучасних політиків: нинішні політичні чвари українських можновладців до болю нагадують події 350-річної давнини, і можуть так само звести нанівець здобутки української державності, вважає співорганізатор виставки, директор Державного комітету архівів України Ольга Гінзбург.
«Коли перемогу здобуто – треба продовжувати триматися разом. Перемога не повинна ставати ейфорією, не повинно виникати хибне відчуття, що все зроблено, і можна розслабитися. Подальша доля людей, які виграли у тій битві, як і подальша доля України – склалася трагічно»,

Козаки проти московитів: програли обоє
Головною трагедією Конотопської битви стало те, що незважаючи на перемогу в ній козацького війська, в Україні та Росії на три століття запанував імперський лад, говорить заступник міністра культури і туризму України Микола Яковина.
«Варто говорити про Конотопську битву як про зіткнення двох цивілізаційних платформ. Шкодувати мають нащадки і однієї, і іншої сторін, що врешті-решт перемогу здобув абсолютизм, а не ті цікаві й прогресивні початки демократії, які несла українська сторона, переможна на той час», – каже пан Яковина.
Однак російська сторона шкодує не стільки про наслідки битви, скільки про те, що Україна взагалі відзначає її ювілей. У своїх недавніх заявах МЗС Росії зазначає, що святкування Україною річниці Конотопської битви втягуванням українського народу у штучне, надумане протистояння з Росією. Однак європейський досвід свідчить, що саме осмислення трагедії минулих баталій є найкращим приводом для примирення та налагодження добросусідських стосунків.
Битва під фортецею Конотоп 27-29 червня, яка закінчилася перемогою гетьмана Виговського та його союзників над московським військом, понад три століття була забороненою темою для дослідників, а від широкого загалу цю подію взагалі приховували. Нині віднайдені документи щодо неї можна побачити на окремій експозиції в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України. А після завершення експозиції вони стануть доступними у читальному залі Центрального державного історичного архіву України

Євген Солонина.
Джерело: "Радіо Свобода", http://www.radiosvoboda.org/content/article/1767276.html