Торгувати зброєю вигідно, а про запас маховика хтось думав?..
Розвиток українського ОПК вигідний для держави і для кожного громадянина, бо як відомо зброя - це третій після наркотиків і творів мистецтва світовий ринок, на якому крутяться величезні кошти, на частину котрих Україна має всі завдатки сподіватись, але з іншої сторони Україна має й всі умови для того, щоб не самій стати дійсним світовим експортером, а перетворитися на імпортера. Щоб такого не відбулося в цьому році було розроблена і прийнята "Концепція розвитку Вітчизняного ОПК до 2013", проте як вона здійснюється питання спірне.

Аналіз ситуації в українському ОПК говорить про те, що Вітчизняний оборонно- промисловий комплекс виснажений, крім того присутнє недопорозуміння і відсутність кооперації серед військових відомств між собою і з військовими підприємствами. Яскравим прикладом цього непорозуміння є замовлення українським військовим відомством дорогої техніки на Заході у той час, коли українські військові підприємства здатні виробити не гіршу, але набагато дешевшу техніку - це або корупція або банальна некомпетентність відповідних посадових осіб, в будь-якому випадку - це те від чого потрібно позбавлятися і негайно.

ОПК: куди курс держимо?
Найбільшим ризиком для сучасного українського ОПК є втрата спроможностей виробництва певних систем, насамперед новітніх. Як зазначив Перший заступник Міністра промислової політики пан Немілостівий, українське ОПК розвивається у різних напрямках, але пріоритет звичайно надається співробітництву з Європою через те, що умови, які існують на Заході незрівнянно кращі за умови, які існують де не будь.

Проте це не означає, що українське ОПК обмежене співробітництвом виключно з Європою. Українські підприємства активно співпрацюють з Росією і іншими країнами. Як зазначив генеральний конструктор АНТК ім.Антоова російська сторона зацікавлена у розробці літакобудівної сфери з Україною. Крім того, країни третього світу з великим інтересом ставляться до української бронетехніки, яка є традиційно сильною галуззю у вітчизняному ОПК.

Поясненням пріоритетності співробітництва з Європою є мінімізація негативу від відмінностей, які існують між Україною і Європою при євроатлантичній орієнтації держави. За таких умов скорочення кооперації з Росією неминуче.

Крім того треба зазначити, що єдиний вихід українського ОПК для повної і успішної реалізації є кооперація з іншими державами. Це, в принципі, доволі зрозуміло, адже ОПК дає дійсну вигоду тільки тоді коли воно виходить на зовнішній ринок. Крім того власне рівень розвитку ОПК, а відповідно і рівень обороноздатності України, залежить від рівня і кількості замовлень.
Якщо замовлення будуть значні - це буде означати не тільки великі доходи, а й інтенсифікацію оборони України, а такими вони будуть тільки тоді якщо будуть наявні закордонні замовлення.

А натовський стандарт, це як?
Переходячи до питання НАТО потрібно сказати про те, що українська зброя, яка перебуває на озброєнні і та, що виробляється вітчизняним ОПК далеко не завжди відповідає стандартам НАТО. І справа зовсім не у якості, скоріше не зовсім у якості, а у таких аспектах як калібри гармат, а звідси і різниця у видах боєприпасів і так далі, цей ланцюжок дуже довгий. Звичайно не можна не згадати і про новітність техніки, зрозуміло, що армія НАТО далеко попереду. Якщо в Європі техніка нового покоління, то в Україні наприклад більшість військових літаків народжені ще у Радянському Союзі і таких розбіжностей безліч. Директор Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України Василенко перерахуванню цих розбіжностей приділив добрих 15 хвилин, а його темп був зовсім не повільним. Проте він же зазначив, що будь-якій країні-претенденту до членства в НАТО необхідно привести до стандартів організації близько 15% власного озброєння, але у України не має і такого рівня співпадіння.

Особисто мене це наштовхнуло на думку, що вступ України до НАТО неможливий не просто через певні геополітичні уподобання деяких впливових членів організації, а неможливий він фактично. Склався стереотип, що Україна дуже сильна у військовому плані держава, але це було колись, проте не тепер. Так деякі потужності збереглись, але їхня інтенсифікація непомірно затягнута. Як можна назвати сильною у військовому плані державу, корабель якої захопили, членів екіпажу взяли в полон і цей корабель не з простим вантажем, а зі зброєю на продаж. Це просто абсурд якийсь, виходить, що Україна спроможна продавати зброю, але навіть захистити саму цю зброю не здатна. Такі дії зовсім не гідні члена НАТО, ці дії в принципі не гідні держави, яка поважає власних громадян. Україна від НАТО далека настільки ж наскільки як і від Євросоюзу, проте позитивним фактором є те, що відбуваються події, які активно привертають увагу до цієї проблеми, зокрема і сьогоднішній круглий стіл.

Журавель Петро. INTV
Джерело: INTV, http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57748085