 В умовах нинішньої кризи кредитування в США, яка трясе світовими фінансами, знову виникає питання, чи може світ постати перед другою Великою депресією, такою, яка колись охопила світову економіку після обвалу американського фондового ринку у 1929 році.
Економісти довго стверджували, що в умовах сучасних методів регулювання світових фінансів такий сценарій неможливий. Але коли наслідки іпотечної кризи в США продовжують поширюватися, знову й знову виникає запитання: а може, загроза світового економічного краху реальна?
Сьогодні всі цитують майже чи не пророка в американських економічних колах, колишнього керівника Федеральної резервної системи США Алана Ґрінспана. Цей експерт узагальнив минулої неділі, що нинішня фінансова криза є чимось на кшталт ситуації, яка може статися «один раз на сто років». Звідси й припущення, що ця криза дорівнює навіть депресії 1929–33 років із бідами мільйонів людей і наступною світовою війною.
Новини цього тижня переповнені інформаціями про крах четвертого в США інвестиційного банку «Леман Бразерз», що трясе фінансовими ринками. А тут ще й ліквідація такого великого біржового маклера, як «Мерріл Лінч», якого «виручив» приватний «Банк Америки», купивши цю компанію за 50 мільярдів доларів. Та й новини про фінансову хворобу найбільшої у світі страхової компанії, Американської міжнародної групи (AIG), також викликають не ентузіазм, а, навпаки, страх перед «ефектом доміно» у світі фінансів.
Той же «фінансовий гуру» Ґрінспан бачить тяжкий вплив кризи у глобальному масштабі: «Я не думаю, що криза такого, яка стається раз на сто років, закінчиться без суттєвого впливу на глобальну економіку. Я вважаю, що саме це зараз відбувається». Зараз ситуація інакша, ніж у 1930-х
Особливістю краху 1929 року було те, що цей процес називали ще чимось на кшталт «бульбашка луснула». Бо попередні 1920-ті роки охарактеризували як «десятиріччя розтринькування», коли після Першої світової спостерігалося дике зростання курсу акцій. Вони виросли за 5 років перед 1929-м у п’ять разів, і це порівнювали з п’яною фінансовою ейфорією.
Перші ознаки біди з’явилися у вересні 1929-го, коли акції впали «з небес» на 17 відсотків. Почалася паніка, і до «чорного четверга», 24 жовтня 1929-го, вже був цілковитий хаос, бо інвестори у відчаї намагалися позбутися всіх цінних паперів аби врятувати хоча б якісь гроші.
Після цього промисловий індекс Доу-Джонза не міг повернутися до попереднього рівня впродовж 25 років. Дефляція і скорочення кредитування в США вдарили по всій світовій економіці. У США економіка схудла на 54 відсотки, безробіття сягнуло 30. Оце й була Велика депресія.
Але сьогодні у світі спостерігається поки що лише криза кредитування. Та й вона не має такого вже смертельного характеру, бо відбувається суворе регулювання, кажуть деякі фахівці.
Хоча відомий лондонський фінансовий аналітик Бернард МакАлінден не виключає виникнення чогось подібного. Він наголошує, що за останні роки відбулася безпрецедентна глобалізація економічних процесів.
«У процес втягується все більше й більше інституцій. І якщо США будуть епіцентром проблеми, то це не обмежиться цією країною, бо більшість фінансових установ, компаній тісно пов’язані у цьому світі», – нагадує він.
Хоча, як вважає МакАлінден, проблема кризи кредитування в США може поволі розсіюватися і слабнути в інших кінцях світу. Бо явна криза спостерігається лише в американському фінансовому секторі, і вона спровокована тяжкою ситуацією в секторі нерухомості. Інші галузі економіки виглядають поки що надійними.
Експерти вважають, що у 1929–33 роках світ не мав таких регуляторних установ, як Світовий банк, МВФ та інші, які послаблюють кризові удари на світову економіку і у значній мірі контролюють спекулятивні процеси на фондових ринках. Джерело: «Радіо Свобода», http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1200536.html |
|
