 У Дніпропетровську влада та громадськість не можуть порозумітися щодо подальшої долі пам’ятки старовини національного значення – залишків унікальної земляної, немурованої твердині 17-го століття.
Дослідники називають Богородицьку фортецю одним із архітектурних див: із висоти пташиного польоту вона мала вигляд черепахи. Фортеця була заснована за наказом російських царів перед кримськими війнами. А втім, історія місцини набагато давніша: колись там було стародавнє козацьке містечко.
На самарських кручах, де колись було козацьке поселення, а потім фортеця, зараз – залишки валів. А ще, кажуть дослідники, багатий культурний шар з артефактами від найдавніших часів аж до 18-го століття. Наразі все те зверху поросле бур’янами й захаращене: мешканці прилеглого селища використовують територію як смітник, а відпочивальники – місце для смажіння шашлику… Про те, що тут колись була унікальна фортеця, у Дніпропетровську заговорили тільки в світлі Євро-2012: забідкались – якими туристичними перлинами вражати іноземців? Перший проект відродження фортеці – у сучасних козаків. Громадська організація «Нова Січ» запропонувала прокласти туристичний маршрут до пам’ятки. А щоб було що показувати екскурсантам, відновити хоча б одну вежу, поставити містечко майстрів народних промислів, організовувати етнофестивалі. Отаман Сергій Зінуков зазначає: «Ми навіть запропонували зробити козацьку діораму, розмістити будинки майстрів, які б брали участь у фестивалях. Це було б цікаво дорослим і дітям, як кували залізо, виготовляли кераміку чи вироби з лози, що було розвинуто у козаків. А фестивалі необхідні для збирання коштів саме на археологічні дослідження». Міська влада пропонує інше Міська влада на проект козаків не пристає – має свої ідеї щодо пам’ятки. Упродовж трьох місяців у виконкомі їх обговорює робоча група. Результатів поки нема, зізнається заступник міського голови Ірина Зайцева, однак точно можна сказати одне – щось будувати чи реконструювати на місці фортеці не дадуть: новобудови на місці пам’яток не вважаються культурною цінністю. Козакам же пропонують компроміс: на місці твердині – заповідник, за межами – об’єкти для туристів. «Відновлення чого-небудь на таких археологічних пам’ятках заборонено. Отож ніяких запорозьких хуторів, гуляння курей та козацьких свят. Треба йти за прикладом Умані, створювати заповідник, проходити всі процедури в Кабміні й Верховній Раді, і тільки тоді щось міркувати. Поза межами можна створити прототипи тих поселень, які там були колись», – каже заступник міського голови Ірина Зайцева. А втім, в обласного центрі охорони історико-культурних цінностей ідеям міської влади тільки дивуються. Директор центру Лідія Голубчик пояснює: створення заповідника не суперечить закону, але його проект мають погодити з відповідною службою в столиці. Це займе не рік і не два, до Євро-2012 не встигнуть. Що ж до облаштування «містечка майстрів» навіть поза фортецею, то це теж не можливо: самі межі пам’ятки наразі не встановлені. Та й місця поруч з пам’яткою не лишилось, констатує Лідія Голубчик. «З одного боку – Самара, півколом обтікає мис, з другого – вже існуюче селище Шевченкове, з третього – кладовище. Тому я наразі не бачу, де та територія, де можуть збудувати містечко майстрів, і що воно таке буде», – зауважила директор центру охорони історико-культурних цінностей. Доки тривають суперечки між владою та громадськістю, залишки пам’ятки лишаються практично безборонними. Через брак коштів археологічних досліджень не ведуть, а навколо фортеці навіть немає охоронних знаків. Минулого літа частина території ледь не вигоріли через сірник необачного відпочивальника. Та це не найстрашніше – цю місцину, кажуть тамтешні мешканці, вже облюбували «чорні» археологи. Джерело: «Радіо Свобода», http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1145579.html |
|
