 Село, до якого ми звикли, вже за найближчі декілька років може зникнути. Як вже почав зникати неодмінний “атрибут” села – корови.
Якщо підсвинка селяни ще триматимуть, то корови вже тепер поволі стають сільським раритетом. Аби позбутися споконвічної годувальниці, селяни продають рогату – віддавати за безцінь молоко переробникам стало невигідно, а за м’ясо старих “шкап”, втім, як і маленьких теляток, дають “смішні” гроші, які не покривають ні витрачених коштів, ні тяжкої праці селянина.
«Мені не треба тих копійок, що нам капають. Своє молоко ліпше свині віддам, виллю в помиї, а тим здирникам не віддам», - в розпачі каже п. Марія, яка з чоловіком утримує трьох корів. Утім, аби молоко і сметана все-таки не пропали, доводиться по декілька разів на тиждень їхати до райцентру і годинами чекати, поки хтось купить.
У селі Путятинцях Івано-Франківської області раніше майже кожна родина мала корову, а то й дві-три. Чим більше корів – тим більше поважали селяни, адже така родина вважалася працьовитою. Проте як тільки молоко почали забирати не колгоспи, як це було за радянської влади, а перекупники, які збувають молоко переробним підприємствам, селяни почали масово відмовлятися від корів. У селі – понад 400 дворів, а корів – менше 100.
Молоко закупляють по 1,50 гривні за літр. Проте на руки селяни реально отримують у кращому разі 1,20. Обдурені раз, селяни все менше довіряють закупівельним організаціям.
На Львівщині у селян така ж “молочна” криза. У Сокальському районі Львівщини люди готові не продавати молока заготівельникам взагалі, ніж віддавати його за копійки. Оскільки влітку виробництво зростає, а зберігати молоко тривалий час селяни не мають можливості, то й змушені віддавати його за безцінь. Закупівельні підприємства пояснюють зниження закупівельних цін саме низькою якістю молока і сезонним збільшенням його виробництва.
Така ситуація повторюється майже щороку, проте цьогоріч селянам увірвався терпець – “молочні бунти” вже пройшли районами Чернігівської та Херсонської областей.
На думку сільського голови села Теляжа Сокальського району Ярослава Кравченка, проблема селян полягає у тому, що закупівельні організації не укладають із селянами угод, як це передбачено чинним законодавством, не видають їм на руки розрахункових книжок, за якими людина могла б відстежувати кількість і вартість зданого молока, надходження дотацій.
“Сьогодні наші селяни здають молоко по 1,15 грн. за літр. Ми хоча б добилися, що ціна не впала до 90 копійок, як цього хотіли молокопереробні підприємства. Ми дали хід заяві з вимогою закрити молокоприймальні пункти – у зв’язку з тим, що вони працюють з порушенням чинного законодавства, – ділиться наболілим з кореспондентом “ВЗ” Ярослав Кравченко. - Проблема у тому, що безпосередньо з селянами молочнопереробні підприємства угод не укладають, усе йде через третіх осіб. Збирають молоко по селах, а продають як власного виробництва. Вони ж і отримують дотацію, яку виділяє держава, а це вже розкрадання бюджетних коштів. Люди ж просто вирізають худобу – їм невигідно її утримувати. Якщо кілька років тому в нас у селі було десь з півтисячі голів, то нині – заледве сто”.
На нараду, яка відбулася у Сокальській райраді, прийшли лише двоє дрібних представників молокопереробних підприємств, а один із найосновніших переробників молока навіть не намагався хоча б вдати, що його цікавлять проблеми селян. Немає жодної реакції з боку контролюючих органів. Молокоприймальні пункти, які приймають молоко за грабіжницькими розцінками, і далі продовжують працювати.
На Харківщині обласне відділення Антимонопольного комітету порушило справу проти закупівельників молока – “за ознаками актиконкурентних дій”. За даними, які оприлюднив комітет, харківські виробники із січня по травень майже одночасно знизили закупівельні ціни на молоко від населення. За півроку ціна за селянське молоко знизилась до 0,9-1,1 гривні за літр. Тим часом, за прогнозами Союзу молочних підприємств, ціна не могла впасти нижче 1,5 гривні. Молоко не може бути дешевшим за воду.
Заготівельні організації наживаються не тільки на молоці, а й на м’ясі. Якщо закупівельна ціна на яловичину та свинину становить 8-17,5 гривні за живу вагу, то на ринку її вартість може зрости і в чотири-п’ять разів, а перед святами – і у 8. Щоб купити нещодавно народжену свинку, селянину треба віддати до 400 гривень. І продати відгодовану дорослу – за 1000!
Ситуація починає ускладнюватися і через введення митних тарифів на імпортне м’ясо – від 10 до 15% залежно від групи товарів. Завозять, як правило, морожене м’ясо з Польщі. Як наслідок – перенасичений ринок знизить і без того низьку закупівельну ціну на вітчизняний продукт. Радянський анекдот до теми Секретар райкому, радий з досягнень у надоях, запитує доярку-передовицю: - Скажи Маня, а 50 літрів від корови за добу можеш надоїти? - Можу... - А 75 літрів? - Теж можу... - Ну, а 100 літрів, Маня, зможеш?! - І 100 літрів зможу... Але буде вже сама вода. Зоряна Франко
Малюнок Юлії ЛІЩЕНКО
Джерело: http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=66221 |
|
