Через кілька років на берегах Дніпра поблизу Канева можуть з’явитися розкішні особняки, а ліси одного з найстаріших заповідників України — Канівського — безжалісно вирубають. Саме таку перспективу змальовують екологічні організації та працівники заповідника, якщо ситуація у регіоні залишиться незмінною. За їхніми словами, забудова берегової лінії та винищення лісів уздовж Дніпра нині набуває загрозливих масштабів. А йдеться про місце, де похований український поет Тарас Шевченко і де знаходиться Національний Шевченківський музей. Аби зберегти природу цього краю неушкодженою, вже нині екологи пропонують розширити межі Канівського заповідника з 2 до 12 тисяч га. У цьому керівництво заповідника підтримує Міністерство охорони природи та навколишнього середовища, Київський національний університет ім. Т. Шевченка (щороку його студенти проходять тут польову практику, оскільки у заповіднику представлено понад 1 тисячу видів рослин із п’яти існуючих в Україні). Єдине, що заважає розширенню меж заповідника, — спротив місцевої влади. — У січні 2008 року вийшов Указ Президента України про розширення території Канівського заповідника, — розповів директор Канівського природного заповідника Микола Чорний. — Відповідно до цього наказу, до заповідника мають приєднатися території регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», природні ділянки у гирлі річки Рось та заплавні острови Дніпра. Нині ці землі підпорядковані шести сільським радам Канівщини. Саме до них ми звернулися з відповідними заявами. Пройшло півроку, але наразі відповідь надіслали тільки від однієї сільської ради — Прохорівської, яка відмовляється передати 960 гектарів Канівському заповіднику. А саме тут свій природний вигляд зберегла одна з дніпровських заплав. Якщо такі ж відповіді надійдуть і від решти сільських рад, то про розширення заповідних земель на Канівщині доведеться забути. Микола Чорний переконаний, що місцеву громаду лякає те, що заповідні території будуть закриті для відвідувачів та туристів, хоча насправді це не так. І доки існуватиме цей стереотип, справу не зрушити з місця. Наразі Міністерство охорони природи та навколишнього середовища України готує звернення до Кабінету Міністрів, аби змусити канівську владу прийняти певне рішення щодо передачі земель, як того вимагає указ Президента. За словами заступника начальника Державної служби заповідної справи Мінприроди Миколи Стеценка, якщо й після цього нічого не зміниться, то через рік заповідати буде нічого, а сенс у розширенні Канівського заповідника — втрачено, адже забудовники не зволікатимуть, аби огородити високим парканом кілька гектарів землі поблизу заповідника. — Якщо сільські ради так і не погодяться передати землі під заповідні території, ми втратимо шанс надати Канівському заповіднику статус біосферного, а він вважається найвищим статусом для заповідних установ, і надає його Міжнародна організація ЮНЕСКО, — продовжив Микола Чорний. — Оскільки розширення Канівського заповідника передбачає приєднання до нього земель, що розташовані у різних куточках області, то статус біосферного надає можливість об’єднати всі ці ділянки в одну територію площею 60 тисяч гектарів. Також це допоможе створити у заповіднику зони для відпочинку, полювання, тобто дозволить структурувати його територію. Як запевняє юрист громадської організації «Екоправо-Київ» Галина Левіна, відповідно до законів України про заповідну справу, коли землі вилучаються з користування й передаються заповіднику, її власники повинні отримати компенсацію від держави. Така ініціатива має надходити від певних політичних сил, нині про це не говорить жодна з них. Виходить, доля Канівського заповідника нікого не хвилює?
