Молокоспілка “В’юнка” написала листа до редакцій газет "Урядовий кур'єр”, "Сільські Вісті", "Чернігівський вісник", "Газети по-українськи" та телеканалу "Інтер". Молокоздавачі просять врятувати село. Про те, що все більше сіл нашої країни гинуть, і чим далі, тим швидше, сказано і написано стільки, що можна було сподіватись, що хоч хтось візьметься за їхнє спасіння. Але це нікого не цікавить. Хоч на всіх рівнях державної влади працюють переважно вихідці з сіл. Та вони дуже швидко забули, де вони народились, почали вчитись, зростати і працювати. ... Страшно не тільки глянути, а й подумати: цвинтар, на якому хоронили кілька поколінь селян та інших сільських жителів, стоїть, а того села - вже немає... Візьмемо нашу Чернігівську область. Її села завжди були багатолюдними, і люди в них хоч не завжди найкраще, але жили, обробляли землю, вирощували гарні врожаї, розводили худобу. А зараз? На початок цього року в області вже було 32 села, в яких вже не було жодного жителя. На наше щастя у нашому районі поки що ще немає відмерлих сіл, але є вже такі, в яких збереглося по одному-п'ятеро селян. Просто села і селяни в останні роки загнані в соціальні хащі, з яких іншого виходу як вимерти і відмерти немає.... ... Ми, як можемо, стараємось, щоб зберегти селище від вимирання. Обробляємо городи, живемо з них, маємо дещо продати. По-можливості вирощуємо худобу. Бо що за село без свого молока? Але зараз склалося так, що нас поставили перед тим, що поголів'я корів без наших провин швидко зменшується. Молокозаводи за кілька останніх місяців зменшили ціну за літр молока до однієї гривні або лише на кілька копійок більше. Настав час, коли нас поставили перед загрозою залишитися без корів, а значить, і без молока. Боїмось, що скоро його й для хворих не буде. Найобережніші розрахунки показують, що виробити літр молока обходиться сільському жителю 1,75-2,1 гривні. А нам дають за нього у два рази менше. Цінове знущання над селянами почалося давно. Шукаючи спасіння, ми у Сосниці при підтримці районної ради ще у 2005 році створити громадську неприбуткову організацію "В'юнка", яка охоплює 400 індивідуальних молокоздавачів і два приватних сільськогосподарських підприємства. Працюємо з 2 молокозаводами - Н.-Сіверським та Бобровицьким. Маємо всю документацію - договори, протоколи погодження цін. Знаходимо із працівниками заводів спільну мову. Але ніяк не можемо зійтися в ціні. Бо її встановлюють власники заводів, а для нас, селян, вона принизлива. .. Коли ми із своїми проблемами вийшли на радіомовлення, після цього Антимонопольний комітет прийняв рішення і оштрафував за змову заводи аж на 2-3 тисячі гривень. ...Заступник губернатора області, голова узгоджувальної комісії О.Шанойло, стає на захист заводів. Він довго не хотів включати в члени узгоджувальної комісії. Включив тільки після того, коли ми прийшли до нього з депутатами районної ради. Обіцяв розібратися. Але не встигли ми, умовно кажучи, вернутися додому, як він в газеті "Чернігівський вісник" заявив, що змова заводів відсутня, що вони працюють на збитки, і тому змушені знижувати закупівельні ціни, і жодного слова не сказав на наш захист. Після цього молокозаводи розпоясалися ще більше. Як це зрозуміти, коли посадові особи високого рангу так поступають? Де ділася відповідальність, встановлена для них законом про державну службу? Наша переписка з владними структурами показує, що високі посадовці перекидають одне на одного наші проблеми, оставили нас один на один із заводами-монополістами, а час іде, на нашій селянській праці багато хто нагріває руки. Селяни продовжують вирізати корів. Допоможіть нам, власникам отих корівок, які своїм молочком, сметаною, маслом і сиром годують всю державу. З повагою жителі селища Сосниця Н.П.Ящук, Н.П.Тагірова, Н.А.Супрун та ще 14 підписів. Джерело: Сосницька незалежна газета «ЧАС», http://siver.com.ua/blog/2008-06-20-334 |

|