Початок » 2008 » Червень » 8 » Пішов з життя чернігівський журналіст Михайло Магула
Пішов з життя чернігівський журналіст Михайло Магула
23:05
Сьогодні, 7 червня, поховали члена Національної спілки журналістів України Михайла Кириловича Магулу – колишнього редактора трьох газет - «Комсомольського гарту», «Чернігівського вісника» і «Семья – семь я». Свого часу він працював у «Деснянській правді», був редактором обласного радіо. …6 лютого 1982 року у світ вийшов «Комсомольський гарт» за підписом Михайла Магули. І звідтоді Михайло Кирилович майже сім літ редагував обласну «молодіжку». Вже ледь пожовклі газетні сторінки зберігають для історії його майстерно написані нариси, замальовки про враження від закордонної подорожі, матеріали – роздуми з рубрики «Азбука громадянина»… А ще десятки спогадів і розповідей про Ленінівку, що в Менському районі, та її працьовитих жителів. Як вірний син своєї малої Батьківщини, він, без сумніву, оспівав кожен куточок села, кожну стежку – доріжку і міг би видати окрему книжечку. Односельчани мають бути вдячні своєму невтомному співцеві. «Хрещений батько» видання обласної організації СЖУ «Чернігівського вісника», Михайло Кирилович з великою любов»ю творив та утверджував і своє друге дітище, залучаючи до співпраці й колег по «молодіжці». Він умів переконати кожного журналіста, що саме його стаття чи кореспонденція вкрай необхідні газеті. І ми, звісно, писали для «Вісника», навіть не думаючи ігнорувати прохання – замовлення. Пам’ятаю, як годинами просиджувала в бібліотеці, шукаючи невідомі читачам «ЧВ» відомості про Богдана Хмельницького. Ретельно вивчала віхи біографії славетного гетьмана не заради гонорару, а з великої поваги до редактора. Найбільшою нагородою для автора була обіцянка не коротити матеріал. І подарував цілу сторінку. Михайло Кирилович завжди шанував створене як «акулою пера», так і початківцем. Журналістські шляхи ще раз звели колишніх «гартян» під редакторське крило Михайла Магули в 1997 році в редакції обласної газети «Семья – семь я» - Валентину Меркулову, Ольгу Чернякову, коректора Тамару Лихачову. А чудовими знімками підтримував Валерій Інютін. То були економічно тяжкі часи для видань творчих спілок. Але 10 тисяч чернігівців обрали «семейку» з поміж інших газет. На жаль, фінансові негаразди вкоротили їй віку. Але Михайло Кирилович невтомно виношував нові ідеї й задуми, мріючи зібрати нас колишніх «гартян» в одному колективі. Не судилося… І доля відміряла йому тільки шістдесят. Лишень 9 березня Михайло Магула святкував ювілей, а сьогодні ми проводжали свого редактора в останню путь. Спершу світило сонце, а потім небо заплакало…І душа моя щемить від болю, від усвідомлення непоправності втрати… Простіть нас, Михайле Кириловичу!
