28 липня (15 липня за старим стилем) святкують День Святого Рівноапостольного князя Володимира. Княгиня Ольга (правила Київською державою в Х ст.) прийняла Христову віру. За стародавніми переказами, вона близько 957 року прибула до Царгорода і там прийняла хрещення від Константинопольського Патріарха.
Великий князь Володимир, за прикладом своєї бабусі княгині Ольги також вирішив змінити язичницьку віру. Дізнавшись про намір князя, до нього приходили посли з різних держав: кримських юдеїв, греків, хозарів-магометан, латинників. Кожен з них пропонував князю Володимиру прийняти його віру. Зокрема, у юдеїв київський князь запитав: «Де ваша батьківщина?». Вони відповіли: «В Єрусалимі, але Бог, розгнівавшись, розпорошив нас по чужих землях». Володимир і сказав їм: «Як же ви, засуджені Богом і розпорошені по чужих землях, смієте пропонувати прийняти ваш закон?». Прийшов, до князя і грецький проповідник-філософ, він почав доводити неправоту інших вір та вчити Володимира закону християнського. На закінчення своєї проповіді філософ показав князю образ Страшного суду, на якому були намальовані праведники, які йдуть до раю, і грішники, що йдуть до пекла на вічні муки. Великий князь, зітхнувши сказав: «Добре тим, що йдуть до раю, а горе тим, які йдуть до пекла». «Хрестись, - сказав проповідник, - і будеш у раю з праведниками». Князь Володимир відпустив грецького філософа-проповідника і скликав бояр та міських старійшин і запитав у них поради, яку віру прийняти. Бояри порадили йому направити розумних людей у різні держави, щоб вони дізнались, яка віра краща.
Князь Володимир відправив десять мужів у різні держави. Побували вони скрізь. Зокрема, у Константинополі Патріарх, довідавшись про їх прибуття, звелів приготувати все потрібне для урочистої служби Божої: у величному Софійському соборі запалили панікадила, зібрали хори співаків, і сам Патріарх з духовенством відправив літургію. Ця урочистість справила на київських послів велике враження. Вони повернулися до Києва і доповіли великому князю, що не задоволені іншими вірами, а про грецьку віру сказали: « Ми не знали, стоячи у храмі, на небесах ми знаходимося, чи на землі: на землі немає такої краси, там дійсно Бог перебуває з людьми. Всяка людина, скуштувавши солодкого, не захоче їсти гіркого; так і ми не зможемо бажати іншої віри, крім віри греків». А бояри зауважили, що бабуся князя прийняла закон греків.
Відтак, князь Володимир вирішив прийняв віру грецьку православну і почав думати про хрещення. Але, він не бажав принижуватись перед греками, просити у них хрещення. Князь вирішив здобути віру шляхом завоювання. Він пішов з військом на Херсонес, завоював його і відправив послів до грецьких імператорів. Володимир попереджував імператорів Василія і Костянтина, якщо вони не віддадуть заміж за нього свою сестру Анну, то він візьме і Константинополь. Проте, греки відповіли, що християнка не може вийти заміж за язичника, але вони не проти віддати її заміж, якщо князь прийме християнську віру. Великий князь оголосив, що він готовий хреститися. Царівна погодилась вийти заміж за Володимира і вирушила до Херсонеса з духовенством, щоб урятувати свою батьківщину.
Сталось несподіване. Князь Володимир захворів і осліп. Царівна порадила йому хреститися, щоб отримати зцілення. Князь погодився, і коли єпископ під час хрещення поклав на нього руку, він прозрів і сказав: «Тепер я пізнав істину Бога!». Багато київських воїнів під впливом чуда теж цього дня охрестились. Князь Володимир з Анною вирушив до Києва. Він узяв з собою священиків, церковне начиння і образи для благословення; коли прибув до столиці держави, то наказав, щоб охрестились і його 12 синів. Разом з тим, князь звелів знищити язичницьких ідолів. Частину з них порубали, а частину спалили. Потім князь оголосив, що коли хто з багатих і убогих, великих і малих не прийде в призначений день на річку, щоб прийняти хрещення, того він буде вважати своїм ворогом. У призначений день усі мешканці Києва з жінками і дітьми прийшли на Дніпро. Всі увійшли у воду і стояли: дехто по шию, інші по груди; малі діти біля берега, матері тримали на руках немовлят; священики стояли на березі річки і читали молитви хрещення. Володимир радів, бо люди пізнали істинного Бога. Цього дня, як зазначає літописець, земля і небо раділи. Ця подія сталася в 988 році після Різдва Христового. З метою утвердження народу у вірі й законі християнському, Володимир викликав з Болгарії священників, які відправляли службу Божу слов’янською мовою. Князь також відкривав школи і будував церкви; зокрема, у Києві він збудував храм в ім’я Успіння пресвятої Богородиці. Храм цей звався Десятинним, бо князь виділив десяту частину своїх доходів на його утримання. Володимир помер 1015 року. Православна Церква прославила його як святого.
Підготував Сергій Черняков.
Використані матеріали з книги: Закон Божий, Київ, 2003 р.
| Олександр Майшев © 2012 "Європейська Україна"