М.З. Так, я думаю, що Україна далі від перспективи отримання членства в НАТО здебільшого з внутрішніх причин – через заяву, яку зробив пан Янукович у Брюсселі, після якої стало ясно, що уряд більше не прагне до членства в НАТО. І також через громадську думку в Україні, яка не видається дуже зацікавленою в намірах вступити до НАТО. Тож перед заявою пана Януковича здавалося, що все йде цим шляхом, що НАТО – тобто, деякі його країни – просували ближчі відносини між альянсом та Україною. Але потім з’ясувалося, що сама Україна не була дуже в цьому зацікавлена.

Р.С. Яким має бути наступний крок України у напрямку Плану дій щодо членства в НАТО?

М.З. Це справді внутрішнє питання. Україна сама мусить вирішити, чи вона хоче вступити до НАТО. Коли Україна визначиться і коли її вищі чиновники почнуть лобіювати просування до НАТО, тоді все це виглядатиме зовсім по-іншому. Але в нинішній ситуації, коли політики розколоті з цього питання, а громадська думка не зовсім це підтримує, дуже важко побачити, як можна чогось досягти. Тому що дуже очевидна умова для членства в НАТО – це те, що країна справді хоче туди вступити, і це підтримують як політики, так і громадськість.

Р.С. Чи ви не думаєте, що багато людей в Україні не підтримує вступ до НАТО через те, що справді мало знають про цей альянс, вважаючи його ворогом, який протистоїть Росії?

М.З. Так, я згоден, що в Україні існує неслушне сприйняття НАТО. НАТО абсолютно не є антиросійським. Цей елемент був присутній під час «холодної війни», але після її закінчення НАТО переважно займається миротворчими операціями, доставкою гуманітарної допомоги – приміром, після землетрусу в Пакистані. Нині НАТО присутнє в Косово, в Афганістані, раніше – на Балканах. Тож, чесно кажучи, НАТО загалом не є антиросійською організацією, не є оборонною організацією, НАТО дбає про безпеку. І було б добре провести свого роду кампанію, аби роз’яснити це українському народу.

Р.С. На вашу думку, Україна радше отримує План дій щодо членства в НАТО, ніж статус кандидата у члени ЄС?

М.З. Так, я думаю, що вступити в НАТО було б набагато легше. Якщо подивитися на недавні хвилі розширення, то всі держави Центральної і Східної Європи, українські сусіди, увійшли до НАТО перед тим, як вступити до Євросоюзу. І весь процес входження до НАТО дещо простіший – він не вимагає тривалих переговорів, великого ступеню наближення внутрішнього законодавства до законодавства країн НАТО. Але країни, які вступають до альянсу, повинні мати громадянський демократичний контроль над збройними силами. І над цим в Україні слід попрацювати. Але коли це буде зроблено і коли Україна виявить бажання вступити до НАТО, тоді це буде неважко зробити – не в останню чергу тому, що Україна має багато чого запропонувати для НАТО. Україна має велику армію, армію, яка може розгортатися в багатьох точках по всьому світу, вона має дуже хороший престижний авіатранспорт, який є тільки в дуже небагатьох членів НАТО. Тож Україна має підстави для вступу до альянсу, і країни НАТО це усвідомлюють.

Джерело: портал "Європейський простір".